Життя з нелюбом

з рубрики / циклу «Про долю»

Ой заграли музиченьки у неділю рано,

В молодої дівчиноньки заятрилась рана,

– Ой не грайте музиченьки, не грайте благаю,

Обвінчатися з нелюбом сили я не маю.

Ой не грайте музиченьки, нехай дзвонять дзвони,

Бо серденько моє в грудях з відчаю холоне,

Де коханнячко зустріла, м’ята зеленіла,

Тільки матінка дізналась, вона пожовтіла.

Де коханнячко зустріла, сади розцвітали,

Десь взялися воріженьки усе затоптали,

Затоптали те кохання ще й хреста встромили,

Ніхто навіть не подумав, що життя згубили.

Без кохання нема долі, чорний світ лиш бачу,

Як та чайка при дорозі гірко, гірко плачу,

Народила мене мати у лиху годину,

Хоче сама загубити рідную дитину.

Добре, мамо, роздивися чи мені він пара,

Вже над донею твоєю висне чорна хмара,

Чорна хмара блискавиця, а дощу немає,

Суху землю слізоньками дівчина вмиває.

Гримнув грім, розколов небо на дві половини,

Не губи, матусю, рідна своєї дитини,

Невже ти про те забула, як колись кохала?

Твоя матір те кохання також затоптала.

Як ти плакала по ночах, я не раз те чула,

Скажи ж правду мені, мамо, чи ти все забула?

м. Славута,