Із прірви
Як би’м захтів, то би’м зумів поріг переступити,
губами ґудзик розшпилити, знайти
чого не відшукав у снах.
Переступи і Ти із прірви самоти.
Не вір. Не зможу. Брешу. Сам собі, й Тобі.
Бездонні очі Твої у журбі. Розшукуй
правди в снах своїх і на вустах зпросоння.
А зранку Я в Твоїх долонях
Кирпатим носом зроблю борозду.
Знайду. Шукав тепла і ласки, та не там.
Я свого назбирав. Кому віддам?
Дідам лягати спати а не нам!
І знову наяву руками, шо немов лопати
Тебе я буду обіймати.
Кождий будень.
Чи хоч раз, чи хоч один Тебе забуде?
Усмішкою горда привітати, впустиш,
Бо Кого чекати…?
Й знову ладен я наздоганяти.
Невже ніколи не прийдеш до мене?
Сам поволи порину в ніч.
А гени?
05-11-2012 22:08
