Та жінка, що привиділась тобі...
Як гладь морська, вона хотіла тиші.
Не дихай і торканнями не руш.
Лети за тінню, підіймайся вище,
Біжи у ніч, щезаючи, чимдуж.
Солодкий запах, нотки орхідеї
І шовк між пальців тіло холодить.
Ішов би вічність, сліпнучи, за нею,
Без віри в те, що образ лише снить.
Невтішно дико застогнала птаха
І вітер з моря хвилями набіг.
Влилась в туман, щоб ранок знов заплакав
Та жінка, що привиділась тобі...
м. Кривий Ріг, 22.04.2013
