В стрекоті сорок, збориська нахаб,
Загубився сон з присмаком тривог,
Та зроби лиш крок в золото кульбаб –
Втонемо в мільйон сонечок на двох.
Сонце запашне сяє в вишині,
Ваблять пелюстки доторки джмелів.
Пригорни мене, усміхнись мені,
Потиском руки щось промов без слів.
В казках очей твоїх ласкавих завмираю,
Бо серед ніжного кульбабового раю
Наснились нам двом: тобі і мені
Заквітчані сни запашні.
Тане в таїну сонця стиглий дзвін
Крізь джмелиних зваб захмелілий злет.
Ти не бійся сну, бо щасливий він,
З золота кульбаб спий духмяний мед.
