Спогад
Це булО так давно
Поросло ПолинОм,
Спогад марних ураз
Між загублених фраз.
То вже ніжна пастель
Зустрічає гостЕй,
Не чекає ніхто
Перший жовтий листок.
Далі буде зима
Сліз у неї нема,
Вітер зносить сніги
Тільки б стало снаги
Добрести до весни
Де квітують сади,
У небесну блакить
Долетить щастя мить.
