21.12.2014 02:20
для всіх
213
    
  3 | 3  
 © Оксана Феш

Мій маленький поранений світе

Мій маленький поранений світе, хто знав, що так буде?

Просто щось надірвалось, зламалось, згоріло в печалі...

Там сумні горизонти осінню віщують застуду;

Там палають нездійснені мрії незвіданих далей.


Мій рожевий погублений світе, тепер все розбилось...

І надій попелище безжалісно дотліває.

Хай іде – відпускаю; я надто нестерпно втомилась

Від цих спогадів, які раптово зринають, спливають.


Мій нещасний розгублений світе, не плач за минулим.

Осінь зливою змиє образи і біль: це прощення.

Там крихкі горизонти кричать, що ми майже забули;

Ця безглузда неправда – моє безнадійне натхнення.


Пожовтіли сторінки долі, і сни загубились.

Осінь вкрила надії кольором шоколаду.

Ти не чув, як мої слова об твої стіни бились.

А мені було надто важко тебе подолати.


Забувай, моє серце, холодні розчарування.

Я втікаю туди, куди спогади не дістануть.

Там лише горизонти – далекі до невпізнання;

Там спалахують мрії, як вперше, так і в останнє.


Мій маленький поранений світе, хто знав, що так буде?

Розірвалось, розбилось – нічого, нічого немає;

Загубилось у пам`яті те, чого не повернути...

Хай іде – відпускаю, я тепер назавжди відпускаю.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.12.2014 17:38  © ... => Олена Вишневська 

дуже дякую ;)

 23.12.2014 11:07  Олена Вишневська => © 

Це добре, якщо вдається відпустити поранений, хоч і маленький, світ...
ЗДається я ще Вас не вітала на Пробі)) Тому вітаю! Натхнення Вам, Оксанко!