Кольори весни
з рубрики / циклу «Весняна казка»
Кольорами тонкими
Надихалась,
Як парфумами.
Чорну ніч вколисала аж десь на зорі.
Надто гралась і куталась
Чорними думами –
Цілий вечір гули, наче дикі джмелі.
Нічка вітром зеленим, садами морозила
І ховала зірки
Від пустої лічби.
В мене крапля життя десь лишилась, –
Із осені, –
Я не нею поїла завмерлі квітки.
Так надихаюсь ніччю,
Як сонце і травами.
Голова іде обертом… квіти цвітуть…
Не ходи ти до мене пустими облавами,
Не ходи ти, думок передержана ртуть!
Від зорі – до зорі,
до холодного заходу
Буду пити багрянець проміння п’янкий,
Буду пити рожевість весняної злагоди,
Синь холодних очей,
сивий вітер тонкий…
Буду золотом сонця будити від холоду,
Зелень саду ловити –
лиш проміжком вій.
І, нарешті,
бузковим
закоханим
солодом
Увіллється до душ
весняний буревій.
