Багатоголосся весни
з рубрики / циклу «Весняна казка»
Це не весна – це тільки фронти спис.
Все трави чисті, але ще закуті.
Вже плющ зелений обвива карниз,
Але ще дні холодні, ночі люті.
Весняна полісемія – п’янка.
Із неї рветься багатоголосся.
Он тон один – замріяна ріка,
А другий тон – то вітер у волоссі.
А третій тон – холодний білий сніг,
Четвертий – дощ, а п’ятий – то проміння.
Весна завжди старається для всіх,
А їй бракує трішечки везіння.
Така вона – мрійливий маргінал,
Допоки сонце з неба не пригріє.
І раптом – вир, і раптом – дикий шал!
А потім – поцілунку ніжна мрія.
