Лишивши трійко діточок,
Пішов ти воювати,
Чи буде з того який толк,
Про те було не знати.
Була лопата у руках,
Та смерть перед очима,
Це не побачиш в страшних снах,
На смерть ішла людина.
Не було відступу назад,
Там кулемет строчив,
А ворог йшов, мов на парад,
Від люті скаженів.
Людей з землею він зрівняв,
Що можна тут сказати?
А тих, хто поранений стогнав,
Усіх став добивати.
Лишивши м`ясо, далі йшов,
Широкою стопою,
Хоч, діду, смерть ти вмить знайшов,
Та я горджусь тобою.
То не твоя була вина,
А чийсь підступний план,
Тим боєм правив сатана,
Високий в нього сан.
Короткий шлях твій по війні,
Кого зараз судити?
Нехай війна минає сни,
А нам у мирі жити.
Пошли нам, Боже, мир та лад,
Щоб війни не гриміли,
Щоб танки йшли лиш на парад,
А ми життю раділи.
м. Славута,
