СОЛДАТ. ПОРТРЕТ МАТЕРІ
Ти кликала мене з собою
В далеку тиху далечінь
А я лежав посеред бою
Від болю я стогнав й хрипів.
Моя рука була вся з крові
Що лилася із ран моїх
Я тихо плакав за тобою
Лиш встати я уже не міг.
Моя душа до тебе рвалась
Удари серця рахував
У пам’яті моїй зосталась.
Я кров’ю твій портрет намалював!
Уже минули ці роки тривожні
Давно поріс травою вже мій труп
Але портрет із крові вже ніколи
Із пам’яті людської не зітруть.
