12.05.2013 16:22

18+

261

6 | 6

 © Оля Стасюк

Порив

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

То було тільки зоряне марення.

Білі роси текли молоком.

Зелен-віти, дощами захмарені,

Тихо віяли літнім теплом.

Дикі вітютні з неба кидалися,

Світлі сплески пішли по ріці…

Ми з тобою в кохання загралися,

І від того сльоза на щоці.

Ми загрались у рамки дорослості,

І, як діти, в шалених думках

Виявляли пориви хоробрості

У недбало забутих словах.

Ми награлись, як діти. Безмежжями

Потягнулась роса до води.

Ми були, – хоч на мить, – незалежними,

І не бачили в цьому біди.

А тепер – усі думи захмарені.

Ти вже знаєш – знайомий той щем.

То було тільки зоряне марення.

І воно проминуло з дощем.