Запалю свічку
Запалю свічку
У німій журбі.
Буду просити
Господа простити,
Що не зробив нічого
Щоб спинити
Ту нашесть,
Що розвезлась по Землі.
Ту нашесть,
Що себе у груди бє
І з бідністю
Боротись обіцяє -
Сама в той час
У розкіші гуляє
Й з палацу у палац
Стежки снує.
Ту нашесть,
Що за молодь
Простір рве
І, буцім, хоче
Дати їй освіту
А сама ладна
Звести її з світу,
Зморити голодом.
Аж страх душу бере!
Ту нашесть
Лицемірства і ганьби,
Ту нашесть
Безкультурщини оковів,
Що хочуть закувати
У них слово
І совість вже
Продали у раби...
Запалю свічку
У німій журбі.
Запалю свічку
В сутінках і тиші
І в час Землі
Молитись не полишу,
Щоб нашесть ту
Прогнати із Землі!