23.05.2013 18:00
18+
178
    
  7 | 7  
 © Оля Стасюк

Ткачики

Ткачики

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

Це так дивно - не вірити в чудеса і вимагати надмірного одночасно...

Понад вежами в’ються ткачики.

Їм зависоко? Чудо з чудес?

Ти не можеш мені пробачити,

Що я не досягнула небес.

Що я зірку рукою не стримала,

Не купалась в небесній ріці…

Маяком мені нічка блимала

І сльозою стекла по щоці.

Ти хотів все чогось надмірного.

Заслабка я тобі, повір…

Вітру геть не спиню нестримного,

Не підкорю верхівки гір…

Ти не можеш мені пробачити?

У тобі не горів той жар.

Просто, - знаєш, - літали ткачики.

Понад вежами. Серед хмар.

Скажеш знову, що їм зависоко?

Скажеш знов, що нема чудес?

Принесу тобі сині грицики

Це вони доторкнулись небес.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.05.2013 12:13  Володимир Пірнач => © 

Класно.
Плюсую.

 24.05.2013 11:56  Деркач Олександр => © 

Класно!

 24.05.2013 08:38  Дебелий Леонід Семенович... => © 

Перетворення грициків зачарувало!

 23.05.2013 21:04  Наталія Сидорак 

Надихає... вірити в чудеса...

 23.05.2013 19:19  Сашко Новік => © 

гарно

 23.05.2013 19:00  Каранда Галина => © 

сині?????? не бачила)
про вежі класно. І за епіграф ще одне чудово.