Здивуйся, милий
з рубрики / циклу «Для настрою)»
Здивуйся, милий… Я – колишня…
Ні. Не лякайся, не іду…
Коли цвіла пухнасто вишня,
Ми божеволіли в саду…
По небу кедами в ромашки,
Бо ми розкручували світ…
І парашутами рубашки
Збирали в оберемки цвіт…
Сміялись щиро, безтурботно!...
Сплітались руки і слова…
На смак усе було лоскотно –
Цілунки, дотики, трава…
І ми вели себе зухвало,
Бо світ був нам, не ми йому!...
Бо наша юність – світ зірвала…
Бувало, ніжно обійму…
Вкушу зненацька!... Свідок вишня,
Що цвіт стелила в тім саду…
Здивуйся, милий… Я – колишня!
Ні. Не лякайся. Не іду…