23.04.2013 00:18
for all
152 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Казанова

Казанова

Помолодшав дід Антон,

Снивсь для нього гарний сон,

Юність снилась, що казати,

Не хотілось геть вставати.

На всі п’ять він був козак,

По коханню ще й мастак,

Бурмотів щось цілу ніч,

Був би розвалив він піч.

Кличе тут його Орися,

– Що там, діду, схаменися,

Чого чмокаєш губами,

Ще й розмахуєш руками?

Що наснилось признавайся,

Може зле щось, не лякайся,

Той ліниво потягнувся,

Туди-сюди розвернувся.

Геть не стішив краєвид,

А лежить він старий дід,

– Що, стара, ти наробила,

І навіщо розбудила.

Десь пропала міць козача,

Лежу, як стара та кляча,

Жити вже не хочу так,

– Діду, став ти геть дивак.

– Може й так, весна буяє,

Все, що спить, то оживає,

– Що ти, діду, схаменися,

Розлютилась тут Орися.

– За живе не зачіпай,

Назавжди запам’ятай,

Все, що спить вже вічним сном,

Не піднімеш гарпуном.

– Йди вже снідай, Казанова,

Не промовив дід і слова,

Покректав, пішов дід з хати,

Що для баби тут казати?



м. Славута, 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 26.04.2013 22:03  © ... => Тетяна Чорновіл 

Така чоловіча доля)) 

 23.04.2013 13:01  Тетяна Чорновіл => © 

Сумна історія! Аж за душу взяло! :))))