Колишні
В погляді читалась заметіль,
Така холодна, синя-біла-сніжна.
Й голосно тривожно звідусіль
Зболене вчувалося - «Колишня».
Ледь пульсує дотиком руки
На моїх плечах шалений сніг.
Повернути дійсність - навпаки,
Щоб несказане почути встиг.
Відстані долаючи до зір,
Знов кохатись у медовій тиші,
Ніч здіймає непроглядний вир
І шепоче стомлене «Колишній».
2012р
