02.06.2013 13:17
for all
149 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Дебелий Леонід Семенович

Учням інтернату

З повагою до колег

У Вас попереду багато

Буремних зим, спекотних літ,

Життя Вам буде дарувати

Немало ягідок гірких.


То ж готуватись треба зараз

До викликів майбутніх тих,

А не вихлюпувать образи

На всіх, хто поруч і близьких.



Яких же поступок з дивами

Хотілося б від вчителів:

Щоб танцювали перед Вами,

Покинувши своїх синів?


А тут одягнені і взуті,

Озлоблені на цілий світ,

Лише себе одних жаліти

Ви прирікаєте усіх.



І не цінуєте нітрохи

Весь той нічний вчительський труд,

Який, як зношені панчохи, 

Ви викидаєте на бруд.


Вони ж бо Душу Вам приносять,

Тепло найкращих світлих мрій,

І бачать,  як руйнує осінь 

Ростки несправджених надій.


І палко прагнуть: не п’яничок

Побачити в Вас, трударів,

І не розпещених калічок,

Що ждуть дарованих хлібів.


Від Вас залежить, як вестися:

Чи цілий вік себе жаліть,

Чи усвідомлено звестися,

Почать себе в собі творить.


А поки що ждете Ви манну,

Перед роботою свій страх

Ховаєте за щит обману,

Й плюєте в тих, що люблять Вас.


Відчуєте: яка це ноша, 

Чи все так просто у житті,

Одне: не будьте, дуже прошу, 

Ліниві, мстиві і сліпі…

Публікації: Дебелий Леонід Семенович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 05.06.2013 16:33  © ... => Ем Скитаній 

Так, тепер кількість переходить зовсім в іншу якість... Дякую за співчуття. 

 05.06.2013 15:11  Ем Скитаній => © 

...то недавно...мабуть, у мій час ми були добрішими і не так болісно реагували на ущербність долі, а саме безбатьківство...дуже Вам співчуваю з приводу сестри...вибачте... 

 04.06.2013 00:01  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Так, згоден повністю: і про депривацію і про пекло сім`ї, але дивно, діти незабаром забувають про те пекло і знову туди прагнуть, надіючись на виправлення батьків... А потім черствіють і тільки один з 23 здатен вписатися в доросле суспільне життя. Потрібна нормальна сім`я... Але тут ще грають роль і гени. Моя сестра, втративши надію мати своїх дітей, взяла місячну дівчинку, а через рік сталось диво: народила двох хлопчиків. Так і росли в одній сім`ї майже ровесники, потім ця дівчинка, починаючи з 13 років, своєю поведінкою довела сестру до інфаркту, а потім і до смерті...Дякую за оцінку вірша! 

 03.06.2013 23:38  © ... => Ем Скитаній 

Два роки тому розрахувався звідти. 

 03.06.2013 23:36  © ... => Тетяна Чорновіл 

Так,народ і так звані "державні мужі" - дві паралельні лінії... 

 03.06.2013 20:09  Ірина Затинейко-Миха... 

а ще - інтернат є часто єдиним виходом втечі від пекла рідних батьків...які знущаються, гвалтують, продають своїх дітей...у яких батьківські інстинкти чомусь відсутні... 

 03.06.2013 20:07  Ірина Затинейко-Миха... 

остання фраза - звернення до вихованців - актуально і влучно...але, вірш описує лише один бік перебування дитини в інтернаті...є ще проблема депривації - емоційної відстороненості, яку зазвичай дітям немає з чого і з кого черпати...учитель не замінить щирості рідних батьків...озлобленость в закладах державного утримання, на жаль,- проблема вічна при всіх демократичних чи недемократичних підходах в системі виховання...
поезія красива! 

 03.06.2013 12:37  Ем Скитаній => © 

а в яких роках?..якщо не секрет. 

 03.06.2013 11:08  Тетяна Чорновіл => © 

:)))) "Галакотять" у нас говорять про гелготання гусей, або про пустослівне голосне варнякання гурту людей. :)))
Наших державних мужів прівняти з гусьми - гуси образяться! Скоріше, то такі собі заср..нці, що вміють вирішувати лиш проблеми поповнення своїх банківських рахунків! ((( 

 03.06.2013 07:33  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую! Схвилювало Ваше оповідання...У Господа, мабуть, вже й руки трусяться, дивлячись зверху на Україну...Узнав нове слово "галакати". Це найбільше, що робиться для вирішення цих проблем... 

 03.06.2013 07:02  © ... => Каранда Галина 

Яка, на жаль, шириться... 

 03.06.2013 06:58  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую! Ви десь писали: якби після цих слів щось змінилося... 

 03.06.2013 06:56  © ... => Ем Скитаній 

Дякую! Так, працював і бачив весь клубок цих тяжких і гнітючих проблем... 

 02.06.2013 21:55  Каранда Галина => © 

ситуація дійсно тупикова... біда... 

 02.06.2013 18:03  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже ємко і актуально! Я працювала якийсь час з жінкою, у якої племінник був у інтернаті. Розповідала деякі невеселі деталі того життя.
Які б хороші не були вчителі, не замінять дитині батьків! А ще як попадеться серед них байдужа людина, то не одну дитячу душу скалічить! Лишається тільки надіятися на Божу допомогу тим нещасним дітям.
З розповіді тієї співробітниці я й написала оповідання "Мамин день народження", у якому факти майже документальні. 

 02.06.2013 13:42  Світлана Рачинська 

Неймовірна турбота та небайдужість у Ваших словах, Леоніде:) Гарні, життєстверджувальні настанови!!!
чудово) 

 02.06.2013 13:42  Ем Скитаній => © 

як вірш - чудово, як ситуація змальована в ньому - цікава...Ви, що, працювали у такому закладі?..якийсь час мені довелося жити в подібному...але він називався дитячим будинком...і ми були бешкетниками ще тими...тому розумію Вас...