Учням інтернату
З повагою до колег
У Вас попереду багато
Буремних зим, спекотних літ,
Життя Вам буде дарувати
Немало ягідок гірких.
То ж готуватись треба зараз
До викликів майбутніх тих,
А не вихлюпувать образи
На всіх, хто поруч і близьких.
Яких же поступок з дивами
Хотілося б від вчителів:
Щоб танцювали перед Вами,
Покинувши своїх синів?
А тут одягнені і взуті,
Озлоблені на цілий світ,
Лише себе одних жаліти
Ви прирікаєте усіх.
І не цінуєте нітрохи
Весь той нічний вчительський труд,
Який, як зношені панчохи,
Ви викидаєте на бруд.
Вони ж бо Душу Вам приносять,
Тепло найкращих світлих мрій,
І бачать, як руйнує осінь
Ростки несправджених надій.
І палко прагнуть: не п’яничок
Побачити в Вас, трударів,
І не розпещених калічок,
Що ждуть дарованих хлібів.
Від Вас залежить, як вестися:
Чи цілий вік себе жаліть,
Чи усвідомлено звестися,
Почать себе в собі творить.
А поки що ждете Ви манну,
Перед роботою свій страх
Ховаєте за щит обману,
Й плюєте в тих, що люблять Вас.
Відчуєте: яка це ноша,
Чи все так просто у житті,
Одне: не будьте, дуже прошу,
Ліниві, мстиві і сліпі…
