УРОК
Моїм учням
Урок – занадто для дитини,
Він йде без четверті годину,
Це ж довгих сорок п’ять хвилин,
Це Вам не жарт, не зойк один!
Це час, коли так спать охота,
Що затуляєш того рота,
А він, дереться, як на гріх:
Так й проковтнути можна всіх.
Це час, коли живіт нуртує,
Лиш він сердешний вас хвилює.
А друзі десь же поряд, тут,
Неначе в вулику гудуть…
І раптом думка заіскриться
Й нема, на зло, з ким поділитись,
А, може, то вершина, злет,
Як не почують – вмре поет...
А за вікном життя пульсує,
Там дощ іде, зима лютує,
Там зайчик сонячний пробіг,
Росточок пнеться через сніг.
А тут сидиш, немов припнутий,
Між партою й стільцем прикутий,
Повинність сидячи несеш…
З дзвінком нарешті й ти воскрес!!!
Ці факти всім давно відомі,
Набили нам уже оскому..
Але урок, проте, не це -
Він більш, ніж краснеє слівце.
Урок – це стиснута пружина,
В нім дорога кожна хвилина,
Її проґавиш, десь зівнеш –
Уже повік не здоженеш.
Він відкрива незнані далі,
Він містить радощі й печалі,
В нім можна за єдину мить
Людину наново змінить.
Він вчить кохати і сміятись,
В перипетіях розбиратись,
Навча злетіти до небес,
Пізнати розуму прогрес.
В нім мова рідного народу
Розкриє далі й небозводи,
А логіка холодних цифр
Знаходить свій гарячий смисл.
В нім заговорить всякий сущий,
Відкриє дух свій невмирущий,
І зрине в сяйві з небуття
Історія його звитяг:
Що мова наша – не наріччя,
Не москаля якесь запліччя,
Що древній ми єси нарід,
Якому тисяч й тисяч літ!
Урок – це казка, це вистава,
Це феєрверк, думок заграва,
А вчитель – маг і режисер,
І автор і антрепренер.
Це він витворює виставу –
Це творчий труд, це не забава.
А учні – вдячні глядачі
І, як закон, - також творці….
Так день за днем
І крок за кроком
Зростаєм
З кожним ми уроком,
Ми наближаєм
Майбуття,
Урок –
Як сходинка
Життя.
