НЕГОДА

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Загорнувшись в хмари сірі,

В неба збудженому вирі

Розгулялися громи,

На лунких дощів клавірі

Грали блискавки з пітьми.

В крижаній небес гримасі,

Мов шаман в п’янкім екстазі,

Барабанив в бубон град,

Аж луна застигла в часі,

Перестукана стократ.

– Все! Кінець гулянки! – сміло

Сонце враз оповістило,

Вбравшись в промені ясні.

Лиш в траві журились біло

Граду сльози льодяні.

Візьміть участь в обговоренні

07.06.2014 11:29 Тадм => ©

красиво

18.06.2013 17:02 Оля Стасюк

Град - це коли в небі розбиваються серця. А такі трагедії не проходять безслідно.... тому падають уламки і нищать врожай... щось мене понесло не в той бік. Красивий вірш, душевний.

10.06.2013 20:55 Деркач Олександр => ©

Красиво,люблю негоду)) і написано красиво...

07.06.2013 17:53 Тетяна Белімова => ©

Чудова персоніфікація!))))

07.06.2013 16:38 Ірина Лівобережна

Здорово! Музика грози! )))

Вірш чудовий, нестримний, як погода

07.06.2013 10:39 Володимир Пірнач

Така от непогода)
Вчора якась частина портальців непогано намокла біля Маріїнського парку..
але потім нормально, всі відігрілися))

стовпчик про град такий лункий, наче й справді град... гарно.
в нас ще не було. і гримить, здебільшого, насухо. або набіжить дощ хвилин на 5, і все. знову сухо.

Прекрасно, Тетяно) Люблю світ Вашими очима!!! І творчість Вашу люблю)
У нас теж з градом...
ПЛЮСИЩЕ)



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ