ЕФЕКТ БЛАКИТІ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Ген-ген, у неба глибині
Серед тремких кленових віть
Ласкава мла світанку спить,
Ховає в затишному сні
Нестримну вітряну блакить.
Ривок увись! Аж нудить страх
Не відірватись від землі…
Та все ж лечу в блакитній млі,
І ніжить небо на вітрах,
Мов крилець доторки малі.
Бо в теплій сонячній габі,
Де зникла ніч у хмар журбі,
Лоскоче… ой… блакить вірша…
А хто ж зізнається тобі,
Яку блакить тремтить душа.