07.06.2013 09:39

для всіх

216

5 | 5

 © Ігор Рубцов

Відгомін кохання

(лаконічні строфи)

Розслабився… і ніжна, чиста сила

Мене за серце боляче вкусила,

І захитавсь хвалений моноліт.

І раптом, як бурчак застугоніло,

Оте червоне, що тече у жилах…

Торкнувся губ недоторканий плід.

* * *

Ось і ти, з валізкою в руці,

Сходиш, ледь ступаючи по трапу.

Я з тобою у хвилини ці.

Твої руки – теплі промінці,

Що у їх тенета я потрапив.