Точила камінь дощова вода
Точила камінь дощова вода,
Краплини в лоні озерцем збирала.
Надпивши з краю пташка молода
Між хмар назавжди, похапцем, щезала.
Точила душу хвилями смути
Червнева злива сповнена образи.
Лети, пташина, не вертай, лети
І я з тобою відлітаю разом.
Там тиша у захмарному краю
Вбирає легко незліковний смуток.
Й тремтить відлуння ніжного «люблю»,
Яке не вправі відтепер забути.
м. Кривий Ріг, червень 2013р
