20.10.2013 12:08
для всіх
191
    
  6 | 6  
 © Ірина Червінська-Мандич

Момент непевності - 

Застояна вода в стакані. 

Калейдоскоп мого життя 

Чергує чорне з білим, біле з чорним. 


Забудь всі спогади - 

Нитки липкої павутини, 

Що обплела усі думки. 

Вдихнути волю знов не намагайся. 


Ця тінь байдужості, 

Мов привид батька Гамлета, 

За мною совається скрізь. 

Навіщо, Боже, дав таке дознання? 


І так високо дах, 

А крила ще не виросли. 

Я на порозі покладу 

Тобі троянди жовті на прощання.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.10.2013 16:08  Ірина Затинейко-Михалевич 

образ застояної води припав...та й загалом...

 21.10.2013 16:06  Володимир Пірнач => © 

Застояна вода дуже сподобалась, аж до нудоти..
Це як у Вєнічки Єрофєєва: "Опять подступила тошнота.."

 21.10.2013 12:48  Тетяна Чорновіл => © 

Троянди - гарно. На прощання - паршиво!
Вірш сподобався! А в житті... надіюсь, прийдуть зміни! Ще час є! ))

 21.10.2013 11:37  Світлана Рачинська => © 

Кожен вірш викликає здивування і захоплення. Так той момент непевності запав. І байдужість і символічні жовті троянди. Ці вірші, як книги, серйозно.

 20.10.2013 00:27  Тетяна Белімова => © 

Так багато думок закладено... Намагаюся прочитати й вловити всі...
Найбільше вразив останній катрен.