Зрадливе літо

з рубрики / циклу «Про долю»

Я тебе зустріла літньою порою,

Після того часу не маю спокою,

Ніжно сонечко світило, гріло нам згори,

Волошки в полі, як на морі, хвилями цвіли.

Червоним покривалом маків цвіт палахкотів,

Ніжно, поряд, нам дзвенів, жайворонка спів,

Все було таке чарівне, наче неземне,

Ти поклявся, що кохаєш лиш одну мене.

Я так вірила коханий у твої слова,

Не лякала мене слава, що про тебе йшла,

Ти до того часу клявся і мене любив,

Поки честь мою дівочу тай занапастив.

Насміявся наді мною, залишив одну,

Тепер своє безталання кожен день кляну,

Проклинаю я той час, ту кляту годину,

Але думками своїми я в те літо лину.

Вже давно ті маки червоні зав`яли,

Давно стиглий колос у полі зібрали,

Жайворонок в небі пісню не співає,

Моє бідне серце все тебе чекає.

м. Славута,