28.03.2013 19:34
for all
184 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Найми

Найми

Закувала зозуленька у лузі на калині,

Заболіло геть серденько молодій дружині,

Не куй, не куй, зозуленько, я тебе благаю,

Коханого чоловіка в найми відправляю.

Відправляю в світ широкий, де багаті люди,

Чи всміхнеться мені доля, чи недоля буде.

Убогість, поневіряння, доленька проклята,

Чи всміхнеться нам ще щастя, чи діждемось свята?

Скажи скільки літ ще буде по світі блукати,

Чи так само щиро, вірно він буде кохати.

Що мовчиш, стомилась, годі, не хочеш сказати,

Може іншу на чужині буде пригортати.

Серце крається на двоє, на дві половини,

Не залишу, не покину малої дитини,

Серце крається на двоє, душа вилітає,

За що таке безталання життя посилає?



м. Славута, 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 28.03.2013 11:43  Суворий => Каранда Галина 

Тут проблематика без прив`язки до США та помаранчевого Майдану... Підтримую... Бо вже якщо тикати пальцем то й нашу Рашу варто згадати. Там поневіряється наших значно більше... 

 27.03.2013 22:19  Каранда Галина => Суворий 

до речі, ця ж тема недавно була. Але тут сприймається позитивно, а там - негативно. хоча ідея ж та сама. діло в подачі...