14.06.2013 00:05
18+
383
    
  6 | 6  
 © Марина Моренго

Мамі

Стоїть черешня під моїм вікном

 І всіх нас радує чудовими плодами.

 І хоч лежить вже сніг кругом

 Вона стоїть неначе рідна мама.

 

 Ой мамо, враз згадала я тебе.

 Де ти? На небі? Чи у пеклі?

 Покинула ще змалечку мене,

 Родила і пішла у гості к смерті….

 

 А зараз інша мама в мене є.

 Її я сильно, сильно так КОХАЮ.

 Хоч ми і сваримось, і вона б’є,

 Але ж у мене іншої немає.

 

 І зразу стали сльози на очах,

 Та вірно кажуть мудрі люди,

 Що мати є не та, що родила,

 А та, що слідує з тобою всюди.

 

 Матусю, рідна! Простіть же ви мене

 За весь той біль, що Вам я причинила.

 Нехай мене вже грім поб’є,

 Ніж я звернусь до Вас згрубіло……



Київ, 13.11.1998

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.01.2014 22:12  Антоніна Грицаюк 

Сумний життєвий вірш! Аж мурашки йдуть по тілу!

 15.06.2013 22:46  Світлана Рачинська => © 

Гарно Ви про маму. І про ту , що на небі, і про ту що поруч...
Дуже гарно...

 15.06.2013 06:40  Деркач Олександр => © 

Гарно

 14.06.2013 19:30  Тетяна Белімова => © 

Маринко! Такі щирі слова! Чудові рядочки!
Ти нікому ніякого болю не завдаєш! Не вигадуй, люба!

 14.06.2013 19:23  Ем Скитаній => © 

щірість Вашої поезії симпатична...

 14.06.2013 15:10  Каранда Галина 

да... дитячиє біль є дитячий біль... сумно.