18.06.2013 00:00
для всіх
192
    
  - | -  
 © Адам Буткевич

Ніч

Коли з заходом Бог засинає

Сонце за обрій покірно сідає

Степи і діброви повільно стихають

Тіні дерев ніч викликають

Ніч льється з тіней в наш світ проникає

Сонно очі свої відкриває

З кишені місяць дістає

Нестримує відзеркалення,

воно в воду падає

Місяць блідий стає

його поглинає марення

Вітер шепоче до ночі

Жене хмари, закриває очі

Ніч нікого не бачить

Вона плаче

Тріпоче до ліхтарів

Падає з дахів,

Бог проснеться, і втече до інших світів

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!