Ніч
Коли з заходом Бог засинає
Сонце за обрій покірно сідає
Степи і діброви повільно стихають
Тіні дерев ніч викликають
Ніч льється з тіней в наш світ проникає
Сонно очі свої відкриває
З кишені місяць дістає
Нестримує відзеркалення,
воно в воду падає
Місяць блідий стає
його поглинає марення
Вітер шепоче до ночі
Жене хмари, закриває очі
Ніч нікого не бачить
Вона плаче
Тріпоче до ліхтарів
Падає з дахів,
Бог проснеться, і втече до інших світів