Ярутка

з рубрики / циклу «Літо»

Цвітуть собі блакитні незабудки.

Тобі їх безтурботність до лиця…

Нарви мені зеленої ярутки!

У неї замість листячка – серця…

І хай зовуть траву цю талабаном,

Це вам – не жалюгідні спориші!

Вона мені ще й заспокоїть рани,

Хай не на тілі, хай хоч на душі.

Нарви ярутки ще до сходу світла,

Коли ще темінь поглинає сад,

Коли ще спить п’янке духмяне літо

У тих кущах, де наш вишневий ряд…

Наплутав знов? Не хочу незабудки!

Вони – якісь байдужі… Неживі…

Сама нарву зеленої ярутки.

Нехай іскриться літом на вікні.

Візьміть участь в обговоренні

20.06.2013 20:49 Сашко Новік => ©

гарно

20.06.2013 00:18 Каранда Галина => ©

) не Оля, а ходяча енциклопедія.... ) ще й віршована!))) клас!)

Чудовий вірш. На грицики схожа твоя ярутка-талабан! )))

І знову лікувальна рослинка!!!
І вірш світлий, з лікувальними властивостями - дарує квітучий настрій!!!

Хороший літній віршик. щось всіх на квітково-фантазійну тематику потягнуло))))

19.06.2013 12:47 Ірина Лівобережна

Чудово, гарно, зЕлено! Подобається! )))