Вірш дуже гарний! Якщо жовтушка з"їсть весь астрагал, то й сама пропаде з голоду! ((( Це щось нагадує мені страхітливу історію про чуму! Та то я заїхала вже в давню трагедію! НЕхай живе і метелик і квітка!
Ця рослина сімейства бобових не тільки гарна квіточка, вона славиться своїми лікувальними властивостями... Мені доводилось лікувати шлунок. Тому ця трава мені знайома!) А ще вона занесена до червоної книги, через поїдання комахоподібних. Тому, ця рослинка надзвичайно заслуговує на увагу, і добре, що наша Олечка так ніжно її оспівала:)))) ЧУДОВО!!!
Вірш сподобався. На жаль, романтичного походження ця квітка не має. Цитую - "Древние скифы называли астрагал «травой бессмертия». Считалось, что тот, кто регулярно пьет его настои, проживает долгую деятельную жизнь и застрахует себя от старческого бессилия. По преданию астрагалом назвал астрагал Диоскорид. Считается, что произошло название от слова Astragalus - видоизменённое от греческого «astragalos» — названия игральной кости из бараньих лодыжек, которую напоминает форма семян этого растения."
