ДОЩОВІ НАСТРОЇ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

За обрієм заграва зайнялась.

Крізь мли нічної полохливі тіні

Щемів світанок, та для ночі – зась

Те, що збулось у променів тремтінні.

Хоч не ясніло й сонце до пуття,

Сховало в хмари блідість ореолу,

В рвучких вітрах грози передчуття

Разками крапель шелестіло долу.

Ось-ось з захмар’я, як з відра, лине!

І гнів тріскучий ста громами гряне!

У блискавок безумство осяйне,

Немов у дорогі намиста, вбране

Невтішне небо плакало дощем,

Зросивши спраглі бур’яни та квіти…

В грозу помер бездомний під кущем,

То хто ще б мав за ним сльозу зронити.

Візьміть участь в обговоренні

21.06.2013 11:33 Деркач Олександр => ©

Гарно...і як на мене гарне закінчення і вірша, і життя, красота - на лоні природи, під звуки грози - феєричний апофеоз...все краще ніж під капельницею на брудних простинях, під матюки медсестри....

20.06.2013 21:18 Сашко Новік

фініш

20.06.2013 10:25 Світлана Рачинська => ©

От читалаб і читала б.... І краса... І сум... І життєва правда... І ніжність...І неймовірна природа...
УСЕ У ВАШИХ ВІРШАХ))))

20.06.2013 00:09 Каранда Галина => ©

це з тих, що я люблю особливо... як про дзвоники чи метелика... дуже сильно все, починаючи з грозового звукоряду і закінчуючи отим як грім закінченням.

Сумно, але іноді й справді трагічно закінчується гроза..

Краса неймовірна! Сила - в непередбачуваності.

Несподіване завершення... Ніщо ніби не передвіщало цієї трагедії - починалося як пейзажна замальовка...

весь вірш так мелайхонійно, а в кінці як блискавкою в голову про бездомного. оце вдарив грім так вдарив.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ