Між пахучих китиць іван-чаю
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Між пахучих китиць іван-чаю
Млість туманів трепетних розлита.
Манить п’янко…Я й не помічаю
Підступів заквітчаного літа,
Провокую Леля гру неждану,
В літепло пірнувши з головою.
Ох… Як серце завмирає ніжно
В мареві туманного розвою,
Коли сонце цідить сни неспішно,
В світанкову вгорнуте сутану…
Схаменутись би в грі літа скраю,
Та пророчать бонус ніжні хвилі.
Хто ж гадав, що Лелю я програю:
Спалахну в туманному свавіллі
І в рожевих пахощах розтану.
