Свиняча мораль
(добірка гуморесок)
БУНТАРСТВО
Оточили ситі свині велике корито,
їдять, сопуть та хрумкають смачно, працьовито.
І підсвинок до корита хотів би пролізти,
але свині не пускають, не дають поїсти.
Поштовхався він позаду, відбіг до загати
і став свиней ненажерних гостро викривати:
- Дармоїди безсоромні! Кендюхи! Барила!
Та коли ж почервоніють чорні ваші рила?
І сказав своїм підлеглим головний кнуряка:
- Пустіть його до корита, нехай не патяка.
Розступились, пропустили крикуна малого.
Час минув - і нині страшно глянути на нього:
Розжиріло, знахабніло - куди твоє діло!
Молоденьких бунтариків десятьох заїло.
Тож, буває, дехто правду чеше всім відкрито,
лиш для того, щоб пропхати рило у корито.
СОБАЧИЙ КОНЦЕРТ
Свиня припхалася до гаю
і тиче левові конверт:
"Прошу вас, царю, і благаю,
щоб ви явились на концерт.
Нас ощасливить ваша явка.
Концерт відбудеться вночі.
Співати будуть бобик, шавка,
собачий хор і два сичі".
Кудлаті брови лев нахмурив:
- Це що за дика маячня?
Хто в нас очолює культуру?
- Я, - скромно мовила свиня.
- Хто склав програму цю собачу?
Свиня сказала тихо: - Я.
Але чому я тут не бачу
серед артистів солов`я?
Він перестав уже співати?
- Співає, - мовила свиня.
- Але тут всі лауреати,
а в солов`я нема звання.
- Що ж, - мовив лев, - якщо це так,
прийду послухаю собак.
Концерт сподобався.
Свиня тепер відома й знаменита,
бо їй присвоєно звання:
Діяч помийного корита.
ТУПОРИЛІ ДАМОЧКИ
У теплий день погожий навесні
зустрілися у полі дві свині.
Умилися, присівши над струмочком,
понатирали ратиці пісочком,
нафарбували рила буряком,
підмалювали брови кізяком,
на бігуді щетину накрутили
і рохкотіли, тобто, говорили:
- Ах, кабани, противні кабани !
Усі вони гуляки й джигуни,
обманщики, кривляки й брехуни -
усі однакові вони...
А біля тих свиней крутилися кабанчики,
з якими свині завели романчики.
Мораль яка? Легка задача.
Кому не ясно, що свиняча?