Тепер і в мене все як у людей

Де серце - камінь, де душа - там пустка,

У голові ні рими, а ні ідей,

Вона лише, щоби трималась хустка...

І що мені тепер до чужих сліз, 

До бід чужих немає мені діла

Своїх, он, назбирала цілий віз,

Могла б і більше, лиш би захотіла..

Хай в голові нема уже ідей,

Нехай давно не пишу свої  вірші,

Але ж за те, усе, як у людей -

Нічуть не краще і нічуть не гірше...