Коцюба
Гуляла по бульвару
Старенька коцюба
Із дідусем на пару,
Бо важко шкандиба.
Опорою служила
Останніх двадцять літ,
Прогулянки любила
І клумб веселий цвіт.
Вона ще пам’ятала
Яким був батько й дід,
Всім їм допомагала
Багато дуже літ.
На сонечку блищала,
Лакована була,
Приємність відчувала
Від людського тепла.
Стояла тихо вдома
У темному кутку
І що таке є втома
Не знала на віку.
Її зробили з дуба,
Що років сто вже мав,
Хоч сучкувата й груба,
Та кожен шанував.
Що заміцна й надійна
У дуже скрутний час,
Як помічник постійно
Присутня біля вас.
Так добре прогулятись,
Як маєш коцюбу,
І можна не боятись,
Бо влупиш по горбу.
м. Київ, 22.10.07
