Ходімо в ліс
з рубрики / циклу «Літо»
А ліс – неначе зоряний палац.
Тут кожен клаптик неба тобі радий.
Тут роси всі злились у чистий кварц,
Сплітаються стежки у анфілади.
А ще в траві ти віднайдеш букет
Духмяних кольорів – усіх потрошки.
Послухаймо тендітний флажолет
Закоханого коника з волошки!
І в тебе вже не буде тих проблем,
Відміняться турботи всі і справи,
Коли почуєш мій дзвінкий тотем –
Омелюхів замріяну виставу.
Ходімо в ліс, у дивний край гілок,
У дивний край вологих тихих звуків,
Де так зрадливо чуєш власний крок
І де на мить стаєш усім забутий!
Бо ліс - такий! Він з кожним – тет-а-тет,
Він кожному в лице спокоєм дише.
Нехай тоді хоч буде збій планет,
А ти – у лісі. У обіймах тиші.
Ходімо)))) Дуже красиві слова...)
