27.06.2013 17:11

для всіх

256

4 | 4

 © Оля Стасюк

Село. Переспів спокою

антонім на вірш Наталі про Київ

Я боялась поглянути в очі шовкового дива.

Тиха стежка вела від дороги кудись у кущі.

Спокій сірих дахів помережила краєм нива,

І, зібравши волошки, гойдала їх сон на межі.

Небо вгору злітало від гілля.

І звідти, звисока,

Посилало проміння блискуче на гладінь води.

Я у серці сховала цей дивний замріяний спокій,

Цю мовчанку річкову, ці верби духмяні тонкі.

Мов тонесенька стрічка, летіла вода з шумовинням,

Тихий смуток весни так гортала, як сон - почуття.

І хотілося знов народитися - тут, у калині,

І зістаритись тут, і до краплі пізнати життя.