(Джозеф Аддісон)
Щаслива…
Ступала босими ногами в трави-роси,
Збирала в скриню чарівну магічне зілля,
Вінок із маків заплітала в русі коси,
І повінчалася на віки з божевіллям.
Вродлива…
Такою бачив люд у лісі Мавку.
Гадали, вертихвістка то казкова.
Насправді заблукала там коханка,
Коханка – не від дії, від кохання слова.
Гаряча…
Розпалена душа відкрита навстіж.
Заходь, тільки прикрий, будь ласка, двері.
Затримайся на мить, як не назАвжди,
Не залишайся глядачем в пАртері.
11 червня.2013