Розпалюй швидше із гілля багаття,
Нехай торкаються до п’яток язики вогню.
Підкорена провиною, прикута до розп’яття,
Я пропоную своє тіло у меню.
Я вже готова... Ти все зволікаєш…
Чому вагаєшся привести в дію вирок?
Невже, мій кате, досі ще кохаєш
Побляклу тінь мою, наведену пунктиром?
ЖалЮ не варта безсердечна оболонка:
Усе живе, що було, заховала в скриню.
Лялькова іграшка в об’ємі із картонки,
І тільки зовні схожа на богиню.
В агонії відлуння від істерики.
Відточена байдужість – просто звичка.
Лише прошУ: із скриньки випусти метеликів.
Стріляй, якщо знайти не можеш запальнички.
02 липня 2013
