ЖМУРИЛКИ
з рубрики / циклу «ПОЛІТИЧНЕ»
Хто любив у дитинстві гратися в піжмурки, знає, що таке лічилка-жмурилка, такий собі веселенький віршик, що ділить гравців на тих, хто жмуриться, і тих, хто ховається.
Чи ж не нагадують вам дитячі піжмурки доросліші ігри, які затіяла влада з народом? Тільки собі вибрала задоволення сито жмуритися, в той час, як народ кидається урозтіч ховатися: від цін, від непомірних платежів, від «чесних» судів, від владного хамства і т. п.
В кінці кожної владної жмурили додавайте «Хто не заховався, сам і винуватий!»
КОТИЛАСЯ ТОРБА
Котилася торба,
З великого горба,
В ній панам ікра ікриться,
Ми, пани, пішли жмуриться,
А для смирного народу
Наша дуля в нагороду
Та ще ввечері і зранку
Від двох бубликів баранку.
Дати?
ВИЙШОЛ МЄСЯЦ ІЗ ТУМАНА (на азіровськом нарєчії)
Вийшол мєсяц із тумана,
Винув ножичок з кармана:
Буду рєзаць всіх вас, лохи,
Кто не заплатіл налоги,
З беззаконьєм кто не друже,
Кто дурак,… але не дуже
І не хочєт заробляти
На покращєння для влади.
Обберу!
ОНО, ГОРО
Оно, горо,
Межигоро,
Чорто, грото,
Вертольото,
Енто, денто
Президенто,
Шито, крито,
До корито!
Сито, їдло,
Всі ви бидло,
Я – жмуритись,
Ви – коритись!
Мразь!
ХТО НЕ БАЧИВ ДИВИНИ
Хто не бачив дивини?
Побилися барани
За погоду аномальну,
За подачку соціальну,
За закони незлобливі,
За суди, блін, справедливі,
Ще й проти безчинств у владі?!!
Нате, викусіть, рогаті!
ПО ПОРЯДКУ!
Протестанти! Крику досить!
По порядку! Хто що просить?
Вам зарплати? Мінімальні!
Знижки послуг? Поминальні!
Ще й пенсійний вік? Посмертний!
Чим дихнути? Газ інертний!
Замість правди – спецзагони!
Замість влади – регіони!
Геть звідси!
В ЗАЛІ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ
В залі у Верховній Раді
Зібрані, мов на параді:
Цар, царевич,
Король, королевич,
Бандити поважні
Ще й тушки продажні,
Племінник магната,
Безстидниця Ната,
Обранці фракційні
І опозиційні.
Хто спить, хто сміється,
Хто яйцями б’ється…
Живуть, не бідують,
Палаци будують.
Купи мандат,
І будеш рад!
НЕ ЦІНУЮТЬ!
Чом ти, Ганько моя,
На роботі не була?
Бо про те народне бидло
Навіть думати набридло.
Віддаю всю душу їм,
Коли п’ю і сито їм.
Сльози ллю і серце краю,
Як старців тих оббираю!
Бідна доленька моя!
Але хто ж, коли не я?
Не цінують!
ЧИТА, ГРИТА, МАРГАРИТА
Чита, Грита, Маргарита,
За наїдки із корита
І за вдяганку фірмову
Продали державну мову
По країні тихо-тихо
Чужомовне бродить лихо.
Ну то й що?
