Стоїш...

з рубрики / циклу «Таємнича ніч»

Стоїш, німий і темний, як примара.

Холодним сяйвом мариться в вікні.

У мене на душі сьогодні – хмари,

А в лісі серця залишились пні.

З моєї вежі чітко видно зорі.

Сьогодні не кажи мені «люблю» -

Ти полетиш, змахнеш плащем, як Зорро,

Так само упірнеш в гірку пітьму…

А темрява лишатиме оскому,

Як від вишень… Солодких і п’янких…

Вертай собі, вертай собі додому.

Хай розберусь у хмарах я своїх.

Візьміть участь в обговоренні

чудово)

от пні - так наче благородно... а от пеньки - і вже не те!)

(ой.... добалакаюся:)))))) ну не можу ж я в кожному вірші "гарно" писати!) мені ж і поприкалуватися десь треба!))))) а ти точно не поб"єш)

чудовий вірш)