04.07.2013 20:47

18+

628

3 | 3

 © Оля Стасюк

Елегія з фортепіано і хамелеоном

з рубрики / циклу «Таємнича ніч»

Зачерпнулась хвилею людською.

Думала – вода. Лишились рани.

Руки, неціловані тобою,

Вже відвикли від фортепіано.

Наче зачепилась перепона,

Пальці затягла у білу сітку….

Друга я свого, хамелеона,

Вранці знову випустила з клітки.

А тепер весь день його шукаю,

Вже на білих пальцях – біла втома…

Він міняє колір свій, - я знаю, -

І тому завжди – як в себе вдома.

От ходжу в кімнатах, як в печері,

Чи шукаю ящірку, – чи спокій.

Тільки раз на мене із портьєри

Подивилось водянисте око.