То не ніч темнила коси,
А кора дубова.
То не роси на покосах,
А журба кленова.
То не вітер віє в листі,
А неспокій грає.
То не річка лине чиста,
А печаль співає.
Розляглися квіти-трави
На лугах зелених.
Зникла, як з небес заграва,
Вся любов до мене.
То були не маки в житі –
Чорна доля мліла…
То не річку сріблив вітер –
То верба сивіла.
Заплету червону стрічку
В темну-темну косу –
І піду вночі на річку
Зустрічати осінь.
То не верби за водою,
То душа стояла.
Постояла над рікою,
А затим не стало…
