08.07.2013 13:38
© Оля Стасюк
Мрії п’янили
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Мрії п’янили.
До краю.
До краю.
Роси манили.
Навіщо – не знаю.
Знаєш ти, чим п’янять мрії глибокі?
Знаєш, одним – нездійсненний в них спокій.
Випий до дна із холодної чаші
Хвилю добра, мої мрії пропащі.
Там ти себе
Віднайдеш в глибині.
Тільки лице буде видно в пітьмі.
Мову заводиш…
Мої два крила
Не захистять твою душу від зла.
Сонцем п’янишся,
В думах – лиш сміх…
Ти ще боїшся
Драконів моїх.
