11.07.2013 20:29
18+
335
    
  4 | 4  
 © Оля Стасюк

Вежа

Вежа

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Стояла вежа. Падав чистий ранок

З самого неба на грудки землі.

Роса стелилась, як лункий серпанок,

Як тінь свободи, слалась по траві.


І гріло сонце. І стояла вежа.

І берегла чарівну таїну:

Казали, там заховане безмежжя,

Занурене у холод і пітьму.


Були походи. Починались злети.

Усі хотіли досягти мети.

До вежі поривалось пів планети,

Але ніхто не зміг туди дійти.


Усі хотіли мати те безмежжя.

Хотіли влади, слави, визнання.

Світило сонце. 

І стояла вежа.

Кружляло понад лісом вороння.


Закінчимо історію печальну.

Чимало ще поляже в боротьбі…

А вежа… А вона уся – дзеркальна.

Безмежжя, як не знав ти,  - у тобі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.06.2021 16:52  Віра Клопотнюк => © 

Люблю вежі. Це напрям і устремління у безмежжя.

 13.07.2013 12:22  Світлана Рачинська => © 

І це безмежжя неприступне наче вежа...Цікаво))