18.07.2013 15:19
18+
372
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Тиша

Тиша

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Я надиктовую пальцями тишу.

Тихо за плечі

Шарпає вечір.

Тихо думки шкряботяться, як миші…

Я надиктовую пальцями тишу…


Вранці… А що було раннього ранку?

Тихо у росах

Бачила осінь…

Осінь горнулась саванним серпанком…

Вилила сльози усі до останку…


Далі… А далі? Лилося світло,

Темна калина

Гнулась в долину…

В темній калині заплутався вітер.

Темну калину покинуло літо.


Вечір… Що вечір? Спокій безмежний,

Зоряно-синій,

Певно, осінній,

Зовсім тобі і мені протилежний,

Мабуть, від снів і казок незалежний…


Як я, питаєш? Свічка ще дише,

Шарпає вечір

Крила лелечі…

Тихо думки шкряботяться, як миші…

Я надиктовую пальцями тишу…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.07.2013 15:06  Тадм 

"надиктовую пальцями тишу" - так вишукано....

 19.07.2013 11:55  Ірина Затинейко-Михалевич 

слів немає висловити, яка прекрасна чистота переливається у тих рядках...

 19.07.2013 00:04  Зав`ялова Валентина => © 

Незвично і гарно.

 18.07.2013 20:12  Віктор Насипаний => © 

Сподобалось. Неординарне бачення, цікавий погляд. Щасти!

 18.07.2013 18:15  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже-дуже сподобався вірш, Олю! Форма така... тендітна. Ну і зміст шикарний. Особливо оте шарпання в тиші...

 18.07.2013 15:34  Олена Вишневська 

Ох, ну дуже чудово!

 18.07.2013 14:40  Каранда Галина => © 

прекрасний вірш... і я так хочу)