В лабіринті душі заблукала
з рубрики / циклу «Емоційні сплески»
В лабіринті душі заблукала
Не чужої, своєї. Відтак
Говорити будь що вже не стала
Та й в риториці я не мастак
Незбагненні усі переходи
Натикаюсь постійно на кут
Вкрай потрібні такі перешкоди?
Та у відповідь серця лиш стук
Тож бреду навмання. Що є сили
Продираюсь крізь тернії дум….
Ні, ще поки що не зломилась,
Бо надії пронизує струм
Соломон говорив, що минеться?
Оптимізм –– це ж бо стан, не слова!
Щиро вірю, що вихід знайдеться….
Заблукала? То значить жива!
19.07.2013
