27.07.2013 18:08
for all
238 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Тадм

Не звикла говорити про печаль

Не звикла говорити про печаль, 

Ту, що за посмішкою, в глибині нутра…

Вважаєш – лицемірство? НІ! Зіжмаканий відчай, 

Бо ж колють, наче голкою, пусті слова…

Відчула на собі: «усе в житті мина», 

«Не вічні навіть сильні почуття»….

Пізнала й істину: любов все покрива, 

Вона єдина значно більша за чуття, 

Те, що за посмішкою, в глибині нутра…



24.07. 2013

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.07.2013 12:27  © ... => Деркач Олександр 

Саме це й хотілось передать. Рада, що Ви відчули :). Дякую 

 28.07.2013 10:14  Деркач Олександр => © 

Сподобалось...нутро - нормально, як на мене, бо я прочитав як монолог на підвищених тонах... 

 27.07.2013 20:26  © ... => Тетяна Чорновіл 

та я просто небалакуча :) 

 27.07.2013 19:00  Тетяна Чорновіл => © 

Сумний вірш про наболіле, оте "в глибині нутра"... З свого досвіду знаю, що в нутрі не варто тримати... Краще поговорити все-таки! Бо там, в глибині біль тільки накопичується... 

 27.07.2013 18:56  Каранда Галина => © 

ні, мені не ріже, бо я теж так пишу)))) 

 27.07.2013 18:08  © ... => Каранда Галина 

наскільки знаю, відчай має подвійний наголос, тобто можна і вІдчай, і відчАй
а щодо є, декілька раз то додавала, то видаляла, але якщо ріже слух - додам. дякую 

 27.07.2013 16:56  Каранда Галина => © 

хм... а чому - відчай? вірш хороший, варто той чудовий образ зіжмаканого відчаю запхати десь всередину рядка, щоб наголосом не кривити, а риму до печалі можна й іншу знайти...

до речі, я теж відкидаю від дієслів закінчення [Є] 

мина, покрива ))))) наш рідний діалект)))))