Лицемірство
Навіщо лицемірить, що комусь цікаво,
Що у душі ховаєш ти весь час.
Невже чиясь це особиста справа,
Побачити тебе геть без прикрас?
Всім байдуже, лиш, може, тільки рідним,
Лиш тим, що народили все ж тебе,
Для решти ти не можеш бути гідним,
Адже ми бачимо лише себе.
Чому ж так «лізим» ми комусь у душу?
Щоб показати тільки лиш собі,
Що кращий всіх, а решті просто мушу
Повідати я ще чиїсь гріхи.
О, лицемірство, що є в світі гірше?
Це гниль прикрита солодом п’янким,
Це справа тих, хто плаває всіх мілше
І жалить душі ядом язиків.
Коли же хочеш, ти, про когось знати
Всі прагнення його, усі думки,
То мусиш помисли, ти, тільки світлі мати,
Бо душі відкриваються тобі.
Храни цей дар, не зраджуй, ти, довіри,
Бо це чистіше з всяких почуттів,
Люби людей, люби їх без зневіри,
Й тоді не буде слізних каяттів…
19. 07. 2011р.