ВИЙ, вию, чол., рідко. Те саме, що виття1. І в п`яту ніч під вітру вий, Як в очі билася заграва, Упав відважний вартовий (Андрій Малишко, I, 1956, 97); І взяли тебе друзі в пошані — Бій і клекіт і вий навкруги (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 30).
25.08.2013 12:22 Мальва СВІТАНКОВА
ТАК ВІДЖИЛА.....ЩОБ ЗНОВУ ВІДРОДИТИСЬ У НОВІЙ ІПОСТАСІ!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Гарно. А я не вірю. І все тут. Любов перероджується. І сила її у вірі. Справжні почуття - вічні. Вони не вмирають. а вірш тужливий і хороший) Цілком у Вашому дусі!..
Вірш майстерний, але справді з якимсь розпачливим настроєм. А ота Ваша щоденна версія... Сказала б я, чого вона варта.... ))))) О! те слово любив повторювати шинкар Палівець в розмові зі Швейком у шинку "Під чашею". Але в українському перекладі! :))) (жарт)
мені в 4-му рядку хочеться У замість В (ну хочеться, я вголос прочитала - там склад проситься...) і ота версія мені не йде - тобто, рядок з нею... там або щось додати, або відняти... так як є - я збиваюся... Або - прочитайте мені самі вголос - можливо, тоді всі претензії відпадуть самі собою). взагалі - класно!