29.07.2013 10:50
for all
877 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Бойчук Роман

БАРБІ

БАРБІ

Малесенька принцеса в мами й тата

Все мріє про принцесине життя.

Сім"я ж бо живе скромно, не багато.

Але до татка більші почуття:

З роботи забирає із садочка,

До тьоті однієї поверта...

" - Халатик в неї, мамо, у сердечка,

А хата, мамо, хата - ОТАКА!

Поглянь-но, як вона мене заплела?

Ти так не вмієш! Ще цю ляльку, ось,

Не було БАРБІ, цю мені купила...

Я бачила, а може так здалось,

Як тьотя Валя татка цілувала..."

" - Ну годі! Спи! Вже треба спати!" Хтось,

Хтось мав сказати, доця - розказала...

Порозмовлять з тим татком довелось.

Розмова закінчилася скандалом:

Валіза, речі, як завжди бува.

Ридала жінка й дівчинка ридала.

Ужалили ще дужч доньки слова:

" - Навіщо ти прогнала мого татка?!

Тебе не люблю! Ти погана, зла!"

Розлучення... Сім"ї порвалась нитка.

Зростала донька й злість у ній росла.

На вихідні вона у тьоті Валі:

Свою кімнатку має, свій куток.

А справжня мама з розпачу у барі:

Слабкий характер! Чарка! Біль! Ковток...

Одного дня сказала донька мамі:

" - Від тебе йду, я буду жити там:

Сьогодні з татком йду до мами Валі.

Я маю все там, навіть свій фонтан!"

Розлуку жінка ледве пережила:

Щеміло серце, рвалася душа.

І градуси вливалися у жили -

Слабкий характер завжди спокушав.

...А нині свято - в доньки іменини!

"Хоч подзвоню, як прийду - проженуть".

...З вітанням про народження дитини

Дзвінок від матері... А трубки не беруть.

Лиш іноді та й те все у зневазі

Дитина маму ранила слівцем.

Давно засохли квіти ті у вазі,

В День матері даровані мигцем.

Літа злітали, мати все старіла.

Життям студентським донька зажила.

Своє кохання справжнє там зустріла.

Забулася і трубку узяла.

" - Ріднесенька, дитинко, як ти, де ти?!.."

" - Не мама ти! Не донька тобі я!

Алкогол́ічка, миєш туалети!..

Забуть цей номер і моє ім"я!"

Почуте її хлопця шокувало.

Історію правдиву зажадав.

...І наче щось у серці обірвалось;

Розкрив їй очі і пораду дав:

" - Постав тепер себе на її місце?

Це ж рідна мати, звісно ж їй болить!

Покинув батько - місяць і ти, сонце...

З собою на одинці важко жить."

Розплакалась й до матінки, мов вихор,

З пробаченнями кинутись до ніг

Помчалась в дім дитинства, а там - лихо...

Переступила материн поріг.

...Ще встигла теплу руку потримати.

До другої руки, а там... " - Спасибі!..." -

Вуста холодні стала цілувати.

В руці лежала лялька - лялька БАРБІ.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.07.2013 09:57  © ... => Ем Скитаній 

...на жаль правдивої історії. Дякую! 

 29.07.2013 14:05  Ем Скитаній => © 

чудовий, зохоплюючий сюжет у віршика...печальна розповідь... 

 29.07.2013 10:54  © ... 

А точніше - світло все і дня і ночі))... Щось таке) 

 29.07.2013 10:51  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Дякую!) Тут мається на увазі, що і ніч її і день були втраченими для неї) 

 29.07.2013 10:31  Ірина Затинейко-Миха... 

доля "розірваної" розлученням дитини...матері...слабодухої...батька, що полюбляв чужі тьоті...ех((((
не зрозуміла оцього рядка "Покинув батько - місяць і ти, сонце...
З собою на одинці важко жить." 

 29.07.2013 08:54  © ... => Каранда Галина 

Не жаль - правдива історія. Дякую!) 

 29.07.2013 07:20  Каранда Галина 

болючий сюжет.